Ухвалений цього тижня Закон про електроні декларації – вступив у силу. А відтак посадовці мають декларувати свої прибутки і, що ще важливіше, видатки. Тож заховати від очей своїх роботодавців – народу України – міні-Межигір’я, скромні Lexus і Mercedes – стане набагато важче.

Ще працюючи журналістом, я не раз помічав, що найбільше чиновників високих рангів дратують питання щодо їхніх статків. Розповісти «як я жив на одну зарплату» для посадовця важче, аніж покаятися у всіх смертних гріхах. Тож, процес ухвалення Закону про електронне декларування майна – останнього із «безвізового пакету» – стало битвою року у Парламенті. Нинішні корупціонери робили все можливе у своїх владних кабінетах, аби загальмувати процес переходу від формальних паперових декларацій до нової, прозорої форми звітності про майно.

Нагадаю передісторію цього Закону, яка розпочалася ще з ганебної «бюджетної ночі», коли депутати на осліп ухвалювали головний кошторис країни (зауважу, що наше міжфракційне об’єднання «Народний контроль» не голосувало за держбюджет). «Доопрацьовуючи» поспіхом документ, Рада відклала на рік (до 1 січня 2017 року) запровадження нової системи фінансового контролю державних службовців, що передбачає декларування всіх активів в електронному вигляді. Пізніше стало відомо, що автором скандальної поправки був позафракційний депутат Володимир Мисик.

Щоб якось залагодити ситуацію, в терміновому порядку під час Різдвяних свят було зареєстровано законопроект N3755, яким пропонувалося вилучити вищезгадану поправку. Після бою за закон у комітетах, 16 лютого його винесли на голосування та ухвалили.  Але… Не в комітетській редакції, а зі скандальними поправками Вадима Денисенка. Зокрема, ці правки відкладали запровадження відповідальності за неправдиві відомості у деклараціях до 2017 року. Крім того, декларування витрат було підняте з 20 до 100 мінімальних зарплат.

Таке вже звичне для нашого парламенту  «шулерство» одразу різко засудили в ЄС. Під тиском Єврокомісарів та обуреної громадськості Президент ветував закон та знову вніс його у Раду вже із своїми компромісними і схваленими ЄС правками.

У вівторок, майже паралізований політичною кризою Парламент, таки спромігся ухвалити цей закон у притомній редакції.

До речі, що стосується власне змісту норм нового закону, то за неповний тиждень вже встигло народитися чимало міфів навколо нововведень. Тому хочу розставити всі крапки над «і»:

1. Е-декларування статків для посадовців від тепер є обов’язковим. Після доукомплектації НАЗК буде затверджена форма декларації і розпочнеться відлік для подачі Е-декларацій. Держслужбовці, які обіймають відповідальні та особливо відповідальні посади, зобов’язані будуть повторно подати декларації про доходи, навіть якщо вони їх уже заповнювали за старою паперовою формою. Тож всі, хто поспіхом у ці дні подавав звітність аби уникнути необхідності робити це за новою формою, – ваші зусилля були марні.

2. В електронних деклараціях потрібно вказувати не лише доходи, а й видатки – тож приховати придбання дорогого авта чи нерухомості не вдасться. Чиновники тепер зобов’язані декларувати готівку, незавершене будівництво, коштовності, отримані у подарунок чи придбані. Декларувати доведеться все, вартість чого перевищує 100 мінімальних зарплат (близько 140 тис гривень).

3. При е-декларуванні потрібно вказувати не лише власне майно, а й майно родичів. Відтак вкрай популярні до сьогодні пояснення: авто не декларував, бо не моє, а батькове, а пентхауз придбала мама-пенсіонерка на власні збереження і я до того стосунку не маю, – більше не діятимуть.

4. Інформація про майно чиновників буде доступна для їх роботодавців – тобто простих українців, з чиїх податків посадовці й утримуються. Якщо раніше лише окремі декларації піддавалися оприлюдненню, то електронні будуть у відкритому доступі.

5. Збрехати в Е-декларації буде значно важче, адже реєстр е-декларацій буде синхронізовано з реєстрами власності. Крім того, за неправдиву інформацію, подану у декларації, запроваджено реальну відповідальність – від адміністративної до кримінальної.

6. Збором та опрацьовуванням декларацій займатиметься не ДФС (очільник якої досі публічно не «задекларував», хто і за які кошти оплатив його віп-переліт за 50 тисяч євро), а Національне агентство з питань протидії корупції, що після обрання у середу ще двох представників нарешті може розпочинати роботу.

Усі ці нововведення безумовно вселяють надію, і мене, як законотворця, змушують навіть радіти. Адже, справді реформаторських законів цей Парламент ухвалює не так вже багато, як хотілося би.

Але, попри оптимізм, більшість із нас, хто причетний до ухвалення цього закону, розуміє й іншу істину – його ухвалення замало. Головне – його належне виконання як з боку правоохоронних органів, так і судів. У Нацагенції і НАБУ, куди передаватимуться відомості про порушення для подальшого розслідування, не так уже й багато часу, щоб довести свою ефективність. Відтак, вже через кілька місяців обидва новостворені відомства мають продемонструвати конкретні результати своєї роботи. Справи що передані до суду…

Секретар Комітету з питань запобігання і протидії корупції,

лідер партії «Народний контроль»

Дмитро Добродомов

«Українська правда»