Читайте нас в соціальних мережах

Прощена неділя: останній день перед Великим постом

Неділя, 17 березня 2024 09:03
Сьогодні, 17 березня, – останній день перед Великим постом.

Це день відомий як Неділя прощена, адже саме сьогодні прийнято просити одне у одного прощення, відповідаючи: «Бог простить, і я прощаю». Про це розповіли у Православній Церкві України.

У храмах на вечірній звершується особливий Чин прощення, коли архієрей чи настоятель храму після відпусту, звертаючись до кліру і до вірних, із земним поклоном просить в них прощення провин, а вірні, у свою чергу, просять прощення у архієрея чи священника та одне в одного.

За що нам просити прощення?

Немає людини, яка жила би – і не згрішила, яка б не образила когось чи в інший спосіб не завинила – свідомо чи несвідомо. Кожен з нас має провини перед Богом і ближніми. Тому кожній людині завжди є за що просити прощення. А також кожна людина має вміти прощати.

Що означає простити?

В Євангелії грецьке слово, що перекладається як «прощати», буквально означає «відпускати, перестати триматися за щось». Тож ми прощаємо, коли відпускаємо образу, перестаємо триматися і згадувати прикрощі, а також не вимагаємо компенсації за біль чи втрату, яких зазнали. Коли усім серцем вибачаєш людину, то відчуваєш в душі мир і спокій, примирення. Так само, коли ми щиро розкаюємося у власних провинах, то перемінюємося, очищуємося Святим Духом і умиротворення приходить в наші серця, а відтак – передається від нас і нашим близьким, людям, з котрими ми спілкуємось. Тому прощення примножує добро і приносить користь для всіх.

Чому саме в Прощену неділю?

Прощати ближнім потрібно не лише в цей день, а завжди. Прощена ж неділя є особливим приводом для нагадування про цей християнський обов‘язок, адже у буденному житті люди дуже часто забувають прощати, поспіхом й часом гостро реагуючи на несправедливість, образи, прикрощі, вимагаючи миттєвого покарання чи відшкодування за біль або втрату, яких зазнали.

Прощати і вибачати – це забути заподіяне зло?

Вибачати провини ближнім означає бути милосердними до них, але не до їхніх гріхів. Не можна примирятися з гріхом, виправдовувати чи схвалювати його, прикриваючись любов’ю до ближнього. Бо ця любов означає виконання Заповіді Божої, але НЕ примирення з гріхом. Недарма святі отці вчать нас: «Люби грішника, але ненавидь гріх». Прощати – не означає вдавати, ніби нічого поганого не сталося і від цього нам не боляче. Прощати – не означає називати заподіяне зло добром і, тим більше, примирятися з гріхом, виправдовувати чи схвалювати його. Прощати – це давати можливість ближнім, що завинили, зрозуміти свою помилку, покаятися і стати кращими. Прощати – це перестати бути заручником образ, та звільнитися від них.

Прощення – це слабкість?

Дуже непросто насправді простити, тому вміння прощати є ознакою духовної зрілості й сили, виявом любові й милосердя до інших. Прощення – ніби маленька перемога над злом, яка підносить, надає сил, звільняє з полону гріховних і нечистих думок, втихомирює бурю гніву всередині, зупиняє злобу й, наче ліки, діє на отруту образи, злопам’ятства.

Недарма Господь наш Ісус Христос наставляє: «Бо якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний» (Мф. 6: 14), а також на віки вчить людство молитви, де серед іншого ми звертаємося до Небесного Отця зі словами: «…і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим».

«Господь закликає нас не до слабкості, а до сили, вчить, як боротися зі злом, а не примножувати його, як бути переможцем, а не рабом злості. Не передавайте зло по колу, зупиняйте його. І прощення – один зі способів зробити це», - наголосили у ПЦУ.

 

431478295_800461078777067_2395175900271027575_n.jpg

Додати коментар



ЗАРАЗ ОБГОВОРЮЮТЬ