Юрій Куц є президентом заліщицького «Дністра», клубу, котрий цьогоріч повернувся в еліту обласного футболу, а на зорі незалежності представляв Тернопілля на професійному всеукраїнському рівні. Пан Куц не приховує амбіцій, аби команда повернулася на всеукраїнський рівень. І зробити це «Дністер» має вже найближчим часом. Правда, власника клубу не задовольнив старт команди в обласному чемпіонаті-2023. Через те він ініціював зміну головного тренера. З найгарячішої теми «Тернополяни» й розпочали це інтерв’ю.

- Враховуючи, що в країні війна, тішить вже сам факт, що є змога грати в футбол, що хлопці мають змогу займатися улюбленою справою в незалежній Україні, - бере слово пан Юрій. – Якщо ж брати до уваги спортивні результати «Дністра» у відповідності до завдань, які ставилися перед командою перед сезоном, то вони не виконані. Четверте місце, яке ми зараз посідаємо – незадовільний результат. Ми планували бути мінімум третіми. Крім того, попередньо прописувалися тренування, яких просто не було. Але найбільше мене вразило, що після того, як «Дністер» завершив першу частину сезону четвертим, я не дочекався звітності і чіткого діалогу між тренером (Андрієм Ковалишиним – прим.) і керівництвом клубу. Мені хотілося почути, чого команді бракує, щоб ставати кращою.

Чотири нічиї і дві поразки в дев’яти офіційних матчах і тишина зі сторони тренера – не той формат роботи, який мене влаштовує. Я сам ініціював розмову. І сказав, що вживатися в четверте місце не збираюся. А те, що ви в такий стан речей вжилися і мовчите, для мене неправильний імпульс. Ми домовлялися про інше.

- «Дністер» цьогоріч повернувся у вищу лігу чемпіонату області. Чи не передчасно вимагати від команди боротьби за найвищі місця?

- У міжсезоння я запитав тренерів і гравців: «Друзі, ви готові до вищої ліги?» Усі відповіли: «А що нам робити в першій?» Після того я оголосив бюджет на сезон. І запитав, які є побажання. Адміністратора, головного тренера, директора клубу, медіа-менеджера. Я їх почув. І оголосив, що йдемо у вищу лігу з умовою, що посядемо мінімум третє місце, максимум – перше. З урахуванням, що ситуація непередбачувана, в державі війна. А результат складається з маленьких деталей. Ми розуміємо, що сьогодні футболіст є, а завтра його немає. Це важко. Але врахуйте, що в чемпіонаті області виступає шість команд. Ми четверті. Було б 14 команд, ми зараз йшли б приблизно дев’ятими-десятими.

- Поряд із тим, не треба забувати, що «Дністер» є наразі єдиною командою, якій вдалося перемогти багаторічного гегемона чемпіонату Тернопілля – «Агрон» з Великих Гаїв…

- Згоден з тим, що команда в нас ще сира, дуже молода. Через те бракує стабільності. Команду треба будувати з нуля, не маючи чіткого розуміння, що буде навіть у найближчому майбутньому. Я вдячний Андрієві Ковалишину, що «Дністер» взяв Зимовий кубок, що переміг «Агрон». Але неприпустимо, що на тренування приходить по п’ять-шість людей. Хлопці просто не реагують на заклики, що треба змінити підходи до роботи. А якщо немає реакції, то мікроклімат у колективі відсутній. Я не підписувався на те, щоб люди просто приїздили раз на тиждень і забирали за гру гроші.

- Новим головним тренером «Дністра» став Ігор Шпікула. Цей фахівець здатен щось змінити в ході сезону?

- Якби я в це не вірив, то не починав би перемовин. Ігор Шпікула – людина футбольна, з футбольної сім’ї, порядна, чесна. Цього фахівця сприймають з великою пошаною. Думаю, дисципліна в «Дністрі» з появою Шпікули буде на набагато вищому рівні. І ставлення до справи відповідальнішим. Бо мало просто розбиратися в футболі. Треба ставитися до роботи відповідно. І дорожити тим клубом, який представляєш. І власною репутацією. Хоча, звісно, я ризикую. Бо не знаю, як поведуться новий тренер і команда. Але міняти щось необхідно, адже в чемпіонаті ми четверті, в домашньому чвертьфінальному матчі Кубка області проти «Поділля» з Великої Березовиці зіграли внічию, хоч могли взагалі програти. Тепер треба виправляти ситуацію у виїзному поєдинку.

- Зараз, на тлі такої непевності, «Дністер» заявився в аматорський Кубок України. Не поспішили?

- Торік мене багато хто переконував, що є сенс заявлятися в аматорську лігу України. Я сказав, що ще зарано. Перед поточним сезоном ми домовилися з гравцями і тренерами, що в разі, якщо буде результат, в аматорську лігу заявляємося. Але результату немає. Окрім того, маємо повний провал з селекційною роботою. Два тижні тому мав на цю тему серйозну розмову з футболістами і тренерами. Зараз маємо ситуацію, що один із найкращих футболістів «Дністра» Володимир Лук’янченко перейшов у стрийську «Скалу», команду, яка виступає в другій лізі чемпіонату України. Ми за Володю раді. Він хороша, культурна людина, нехай йому Бог допомагає. Але раз Лук’янченко пішов, треба подбати, ким його замінити. Нам просто нема з ким іти в аматорську лігу. Не хочу заявлятися, а потім дивитися, як «Дністер» там програє по 6-8:0.

З аматорським Кубком України простіше. Ставимо завдання – виграти там два матчі. Далі – по ситуації. Шанси команди оцінюю тверезо.

- На початку 90-х років минулого сторіччя «Дністер» протягом трьох сезонів уже виступав серед професіоналів. Бажання заграти на всеукраїнському аматорському рівні – то щабель до повернення у профі?

- Я хочу, щоб «Дністер» заграв в аматорській лізі України і він там заграє. Але маємо здійснювати цей крок зважено, з холодною головою, з таким підходом до справи, щоб не виглядати на тлі суперників відверто слабкими. Хочеться, щоб футболісти і тренерський штаб сповна відчули рівень відповідальності і вагу тих інвестицій, які вкладаються в команду. Наразі витрати високі, а потрібного ставлення бракує. Хочу, щоб був баланс. У мене є певність, що наступного року ми будемо в аматорській лізі.

«Дністер» - єдиний колектив, який виходить на поле, грає для мешканців Заліщиків і лише на перемогу в кожному матчі. Ми намагаємося розвиватися всесторонньо. Цьогоріч створили другу команду, заявили «Дністер-2» для участі в другій лізі чемпіонату області. Мені приємно, що 15-17-річні хлопці прогресують, ось у п’ятницю перемогли в товариському матчі 3:2 юнаків чернівецької «Буковини». Мав ґрунтовну розмову з тренером «Дністра-2» Володимиром Приємським. У нас схоже бачення на розвиток команди.

- Пане Юрію, нині ви витрачаєте чимало коштів не лише на футбол, а найперше на волонтерську діяльність, підтримуючи воїнів, які боронять Україну на передовій. У зв’язку з цим цікаво почути вашу думку, чи доречно взагалі витрачати кошти на спорт, коли маємо невичерпні потреби для фронту?

- Основні мої інвестиції все ж спрямовуються на потреби військових. Зараз ми готуємо потужний проект. Поряд з тим, важливо підтримувати й футбольну команду, заняття дітей у нашій футбольній школі. Завдяки таким вкладенням ми стримуємо процес виїзду українців за кордон. Дітей ми зараз возимо на чисельні турніри, залучаємо для підготовки юних футболістів додаткового тренера – капітана «Дністра» Олега Тракала. Також не треба забувати, що люди в цей важкий час мають отримувати емоцію. Щоб була змога трохи відволіктися від теми війни. В державі чорний час, півтора роки – велика війна, моральний стан громадян треба якось поліпшувати.