9 жовтня 1886 року в с.Денисів, нині Козівського району Тернопільської області народилася українська дитяча письменниця Іванниа Омелянівна Блажкевич.

 

Про цю жінку ходили легенди і за її життя, і після нього. Вона залишила по собі цікаву літературну спадщину і світлу пам’ять серед галичан. 

 

У 1914 її чоловіка, Івана Блажкевича, призначають директором Залуквянської школи; з початком Першої світової війни він мобілізований на фронт, справами школи керувала вона. Налагодила роботу відділку «Сільського господаря», кооперативу «Власна поміч», читальні, рятункового комітету помочі тим, хто повертався з заслання.

 

1 листопада 1918 вона була у Львові, де в числі перших склала присягу на вірність ЗУНР. На її заклик сотня молодих жителів Залукви 2 листопада перебрала владу в Галичі.

 

Закінчила екстерном Львівську учительську семінарію 1920 р. Тривалий період працювала вчителькою і вихователькою дитячих садків у галицьких селах, вела активну громадську роботу серед жінок і молоді. За три дні вона поховала своїх двох дітей. 1938 року була пацифікована польськими шовіністами - польські жандарми покарали 130 буками, по чому вона стала інвалідом.

 

У вересні 1939 року обиралась депутатом Народних Зборів Західної України. В 1941 — 43 рр. була директором с/г школи в с.Денисові.

 

За радянської влади неодноразово була на «співбесідах» у НКВД.

 

1963 року зусиллями Ірини Вільде Іванну Блажкевич прийнято до спілки письменників України.

 

Вийшли з друку її збірки «Подоляночка», «Прилетів лелека», «Чи є у світі щось світліше», «Прилетіла ластівочка».

 

Іванна Омелянівна Блажкевич — автор спогадів про І. Франка, О. Кобилянську, В. Стефаника, Т. Бордуляка, О. Вітошинського, П. Думку, К. Устияновича, О. Кульчицьку. Збирала пісні, афоризми, етнографічні матеріали. Була ініціатором створення Денисівського краєзнавчого музею.

 

Померла Іванна Блажкевич 2 березня 1976 р. в рідному селі Денисові.