Це викликало хвилю обурення у місцевих активістів. 

"І це ще й школа у центрі міста, більш як столітня історія, 1911 рік побудови. Освітній, тик його через тигидик, заклад,— приклад мали б давати власникам приватних будинків, які постійно намагаються щось "покращити" у старих фасадах історичної забудови. Колишня польська гімназія ім. Юліуша Словацького. Загалом там насичене життя у будівлі було, уряд ЗУНР розташовувався наприклад свого часу. Є пам'яткою архітектури, має охоронний номер 16-М. Ні на шо не натякаю, але кажу прямо, краще підчитайте пам'яткоохоронне законодавство. Як не знайдете потрібний пункт — моргніть, я підкажу. Дуже сподіваюсь, що хоча б рама залишилась, і вікно ще можна врятувати та інсталювати на його законне місце. Щоправда, для того крім рами має ще бути залишок совісті і коштів. Я знов дуже смішна та наївна зараз, так?", - відзначила тернополянка Дарина Веретюк. 

Такої думки і Анна Золотнюк. 

"Тернопіль завжди видавався якимось великим конструктором. Будинку, де абсолютно все було б автентичним, здається, я не бачила. Але є ті, де є щось від оригінального вигляду. Десь світлик, десь оригінальна рама, десь двері, десь жардиньєрка. Тож за бажання можна було скласти собі місто, якого не було, але якого б хотілось. Коли якісь з таких деталей зникають, зникає і частина того вимріяного міста. Попри те вікно на четвертій школі ходила безліч разів. Стільки ж фотографувала. Але тепер жодного свого фото знайти не можу. Таке воно й залишиться в пам'яті. Напівприсутнє, півзабуте. Хоча в реальності тепер буде по-іншому", - наголосила жінка.