У 2014 році він брав участь в АТО, понад рік був у полоні, отримав інвалідність, а у 2022 році долучився до ЗСУ як доброволець.
Наразі військовий проходить лікування у Львові.
Суспільне поспілкувалося з Артемом Комісарчуком.
Вчора, 9 травня, командир роти нагородив Артема трьома відзнаками — "Золотий хрест", "Залізний хрест" і медаль "За поранення".
У 2010 році Артем вступив до ЗСУ на строкову службу. У 2014 році брав участь в антитерористичній операції, а 24 серпня того ж року потрапив у полон разом із побратимами під Іловайськом.
"В полоні я знаходився рік і 15 днів. Ставлення було досить агресивне на початках, тобто два-три місяці, це були вибиті зуби, вибиті пломби, поломані ребра, перебитий хребет і тому подібне. Далі умови ставали гіршими, але вони просто побачили, що ми такі самі люди, як і вони, і ставлення ставало адекватне. Умови були спартанські, ми спали на стелажах від документів, металевих шафах", — розповідає Артем.
Військового намагалися обміняти 26 разів. Заочно його засудили до 25 років позбавлення волі. Артем розповідає, що його й побратимів не хотіли обмінювати через їхню спеціалізацію у війську:
"Ми були чорні в списку, нас в принципі не хотіли міняти, бо ми були артилеристами. Вже потім, за спецоперацією СБУ, нас поміняли на 4, потім додатково ще був таємний обмін, ще 2 людей віддали за нас", - каже захисник.
Обмін відбувся у вересні 2015. Згодом чоловік отримав 2 групу інвалідності. На початку повномасштабного вторгнення Артем долучився до ЗСУ добровольцем і служив на Донецькому напрямку.
"Я першим повів групу, побачив розтяжку, зупинив групу почали оглядати, що відбувається. Ззаду мене боєць підійшов, хотів подивитися, що сталося. Мінування було не тільки над землею, а також під землею, він наступив на міну й відбувся вибух", — каже Артем.
Його евакуювали до Харкова, впродовж чотирьох днів військовий був у штучній комі, доки лікарі стабілізували його стан.
Упродовж двох років Артем лікувався за кордоном та в Україні.
Згодом, за порадою лікарів, Артем разом із дружиною Тетяною вирішив, що потрібно ампутувати ногу.
"Ми перед його виїздом обговорювали те, що він може повернутися звідти інвалідом. Я казала — найгірше, якщо ти повернешся людиною, яка не реагує більше ні на що, й будеш лежати просто. Але якщо в тебе не буде руки, ноги, дві руки, дві ноги — це не є проблема, тепер все можна підрихтувати, і плюс-мінус людина повертається до повноцінного життя", — каже Тетяна Комісарчук.
Дружина військового розповідає, що протягом всього лікування трирічна донька бачила батька лише по відеозв'язку. Вони зустрілися після лікування в Гданську.
"Вона дуже тепло на нього відреагувала, хоче весь час до тата, тепер вона любить тата", — каже Тетяна.
Зараз Артем відновлюється й очікує на протез.
