Минулого тижня команда офіційно стала володаркою бронзових нагород обласного чемпіонату. Що для колективу, який ще торік грав у нижчій лізі, начебто й непогано. Проте амбіції керівництва клубу вищі. І колектив намагається їм відповідати. Про те, яким виявився 2023-й для «Дністра», як вплинула на команду зміна тренера і в чому головна проблема заліщицького клубу в порівнянні з суперниками за чемпіонатом Тернопілля, говорить Микола Навізівський, адміністратор команди, людина, за плечима якої великий досвід роботи в професійному футболі.
- На мій погляд, «Дністер» міг замахнутися на друге місце, - бере слово пан Микола. – Завадив ряд обставин. Основна – географічно-логістична. У порівнянні з рештою команд вищої ліги чемпіонату Тернопілля ми – найвіддаленіші від обласного центру. З Тернополя до Заліщиків – дві години їзди в один бік. Додайте дві години на тренування і виходить шість витрачених годин. Відповідно тернопільським гравцям тренуватися з «Дністром» не вигідно саме з огляду на відстань. Тому підсилення ми шукаємо в основному серед вихованців буковинського футболу. Це тому, що Чернівецька область по сусідству з Заліщицьким районом. Відрадно, що в складі «Дністра» в цьому сезоні виступало семеро власних вихованців. Артем Васильченко, щоправда, в ході чемпіонату перебрався в обласний центр і почав виступати за «Подоляни». Додайте також, що серед тижня, коли відбуваються кубкові матчі, з нашого складу випадало ще кілька футболістів, котрі не могли відпроситися з основної роботи.
Додаткових труднощів додала ситуація з Михайлом Берсаном. В його особі ми начебто знайшли кваліфікованого нападника на другу частину сезону. Проте виявилося, що Михайло до нас перейшов, маючи матеріальну заборгованість перед попереднім клубом з Кутів на Івано-Франківщині. Довелося хлопцеві повертатися. А ми постали перед фактом, що в обоймі залишився лише один нападник Юрій Головачук, який через зайнятість на основній роботі не мав змоги виступати у всіх матчах.
- Проблема центрального форварда – найбільша з точки зору комплектації?
- Вочевидь що так. Це демонструють і результати. Шість з 14-ти матчів обласного чемпіонату ми завершили внічию. Також нічиїми завершилися по два поєдинки в рамках обласного Кубка і Кубка України серед аматорів. Тобто з 21-го матчу внічию ми завершили майже половину – 10. Наче й не програвали, але очки губили регулярно. Це демонструє, що за організацією гри, надійністю оборони команда виглядала непогано. Але бракувало вістря. Нам не вдавалося забивати і реалізовувати перевагу.
Проблема комплектації складу ускладнюється для нас ще й тим, що Тернопільська область – єдина серед сусідів, в якій чемпіонат проводиться за системою «весна – осінь». Львівщина, Івано-Франківщина, Буковина,починають сезон восени, закінчують навесні. Через те футболісти з сусідніх областей взимку, коли клуби з Тернопілля комплектують склади, для нас недоступні. Гравці домовляються з командами на сезон і відповідно стають вільними лише влітку. З тієї ж причини нам складно в процесі підготовки домовлятися про якісні контрольні матчі. До Тернополя чи в Зелене на Чортківщині їздити далеко, а команди з Городенки чи Снятинщини на Івано-Франківщині, Чернівецької області, до яких нам близько, в ті терміни, коли ми потребуємо спарингів, зайняті в обласних чемпіонатах.
- У ході чемпіонату в «Дністрі» змінився тренер: замість Андрія Ковалишина прийшов Ігор Шпікула. Який, з вашої точки зору, від цієї зміни ефект?
- Відразу скажу, що не вважаю, що Андрієві Ковалишину, котрий очолював команду в першій частині сезону, щось не виходило. «Дністер» під його керівництвом посідав те саме третє місце. Хіба програв на один матч більше. З приходом Ігора Шпікули футболісти почали відповідальніше ставитися до тренувань. Якщо раніше в нас тренувалося по п’ять-шість футболістів, то зараз – значно більше. Зокрема приїздять хлопці з Чернівецької області. Припускаю, що дається взнаки той факт, що Ігор Шпікула трохи старший, відповідно до нього гравці ставляться з більшою шаною. Також треба враховувати, що перед другою частиною сезону команду підсилила група досвідчених футболістів, яких з озвучених вище причин раніше ми запросити не змогли. Водночас суттєво підсилилися й наші суперники. Усі, може, за винятком бучацького «Колоса». Відповідно грати проти них стало складніше.
Також у другій половині сезону нашим футболістам було важче фізично. Бо матчі довелося проводити по два рази на тиждень. Часто це є проблемою навіть для професійних клубів, а про аматорів годі й говорити. Ситуація ускладнювалася тим, що по два-три провідні гравці серед тижня не могли відпроситися з роботи. Тренер був обмежений у виборі виконаців. Довша лава запасних нам не завадила б. Власне, над цим з прицілом на наступний сезон ми й працюємо.
- Мабуть, полегшити завдання має наявність другої команди, котра цьогоріч вперше заявилася в другій лізі чемпіонату області і адаптувалася там настільки, що останнім часом одного за другим перемагає лідерів…
- У «Дністрі-2» справді вистачає перспективних хлопців. За цей рік вони помітно виросли, набралися досвіду. Найталановитіших взимку будемо залучати до тренувань і матчів першої команди. Думаю, хлопці візьмуть участь у міжсезонних турнірах. Можливо, в Кубку Героїв Дністра, турнірі, який був популярний і збирав гарний склад учасників з сусідніх областей у минулі роки. Буде добре, якщо вдасться ці змагання у Заліщиках відродити.
- Як оціните виступ «Дністра» в кубкових турнірах – обласному і всеукраїнському, серед аматорів? З урахуванням, що повторний матч з чемпіоном Закарпаття «Вільхівцями» ще попереду…
- З «Вільхівцями» буде вкрай важко. Так, вдома ми зіграли внічию, а за розвитком подій на полі цілком могли й перемагати. Однак, за моєю інформацією, матчі у Вільхівцях мають свою специфіку. Тобто крім того, що в суперників справді потужний склад, нам може бути нелегко ще й з огляду на супутні обставини. Проте треба боротися і спробувати пробитися в чвертьфінал.
Стосовно Кубка області, то «Агрон», якому ми поступилися в півфіналі, зараз у порівнянні з рештою команд чемпіонату Тернопілля об’єктивно сильніший. За рівнем комплектації колектив з Великих Гаїв переважає решту суперників на голову. З великої обойми гравців, які є в «Агрона», у професійному футболі не були задіяні двоє чи троє. Знову ж, на виїзній грі – позначилася відсутність Головачука та Давидюка, котрі не змогли приїхати на гру серед тижня.
- На закінчення, пане Миколо, хотілося б, щоб ви з висоти свого досвіду оцінили загальний стан справ у сучасному «Дністрі». Не є таємницею, що керівництво клубу має амбіції повернути Заліщики в лоно професійного футболу. Наразі «Дністер» за рівнем організації справи наближається до профі чи рівень все ще залишається аматорським?
- Мабуть, поки ми більше аматори. Так як театр починається з вішалки, так і футбол зі стадіону. Нам треба попрацювати, щоб довести домашній стадіон до ладу. Особливо болючим питанням є стан газону. Останнім часом, коли дощів було мало, трава пожовкла, поле затвердло. Футболістам важко на такому майданчику демонструвати те, на що вони здатні. В порівнянні з суперниками за обласним чемпіонатом наш газон, мабуть, найгірший. Тому висловлю побажання як до керівництва клубу, так і місцевої влади – попіклуватися про стан нашого стадіону. Вважаю, що найближчим часом це питання має стати для «Дністра» одним із найнагальніших.
