Медик добровільно пішов на війну і нещодавно вдруге повернувся з Донеччини.
Як повідомили у ЦЕМД, роботу Віталій поєднує з навчанням у Тернопільському медичному університеті імені Горбачевського. Він – студент другого курсу.
Хлопець вдруге за останніх пів року пішов добровольцем у "Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. Миколи Пирогова". Був відряджений до стабілізаційного пункту 93 бригади Холодний Яр, яка базувалася поблизу Бахмуту. Усіх поранених з околиць везли туди для надання першої допомоги, а потім перенаправляли у найближчі шпиталі.
Медик каже, просто залишатися вдома та допомагати цивільним для нього вже було недостатньо. Він не зміг залишатися вдома після першої поїздки.
"Коли ти перший раз там був, то бачив весь той об’єм роботи, яку ти робив, як багато допомагав. І зараз просто сидіти і розуміти, як там не вистачає людей, щоб зберігати життя нашим військовим чи покращувати його якість, дуже складно. Без нас, медиків, там буде важка ситуація.
Кожного дня там багато травм, важких поранень, хтось гине. Ну і побратими там, брат за брата. Хоча те саме можна робити і тут, їздити на виклики, робити ту саму роботу, допомагати цивільним людям, але в умовах війни зараз для мене цього однаково недостатньо", – розповів фельдшер.
Віталій говорить, що за час перебування на фронті дуже змінився. Йому все складніше розуміти людей, які нічим не переймаються. Особливо гостро чоловік реагує на тих, хто у мирних містах почав забувати, що йде війна.
"Хотілося дати кожному пораненому ще краще відношення, щоб вони відчували, наскільки ми хочемо їм допомогти. Бо всі маніпуляції болючі і не сильно знеболюються. І так важливо, щоб вони бачили, що всі навколо дуже стараються, що треба трішки просто потерпіти і все нарешті завершиться. Також більший досвід накладає на тебе більше відповідальності. Обдумуєш всі свої дії, щоб не нашкодити і зробити так, щоб бійці вийшли максимально здорові. А ситуації бувають дуже складні.
Цей місяць на Донеччині був дуже дощовим. Доводилося по три пари рукавичок міняти, щоб просто оглянути рану. І от коли бачиш цих героїв по пояс в болоті, то вже не можеш спокійно переглядати стрічку новин у соцмережах, де так багато безтурботності. Це чудово, що тут є можливість піти на каву і не боятися прильотів, але важливо, щоб все це не переростало у байдужість, на яку я зараз особливо гостро реагую", – додав доброволець.
За матеріалами КНП "ЦЕМД та МК" ТОР
