17 липня 1410 року – у Грюнвальдській битві особливою відвагою відзначився уродженець Теребовлі Бартош Гловацький. На основі праць польських істориків XIX - початку XX ст. нині стверджується, що цей Бартош з Теребовлі «організував хоробрих русинів (...) і багато спричинився для перемоги над хрестоносцями під Грюнвальдом у 1410 р.». Як командир загону він відзначився «здобуттям хоругви хрестоносців». За виявлену відвагу Бартош Гловацький «в 1415 р. отримує дозвіл на забудову під Нове Місто лівого берега Гнізни та звільняється на 8 років від податків». «На честь загону Бартоша в 1910 р. біля будинку управління каменоломнею відкритий пам'ятник з пам'ятними плитами, на яких висічені імена всіх учасників загону Бартоша». Крім того, до 1939 р. відрізок нинішньої вул.Т.Шевченка від скверу Т.Шевченка до середнього мосту через Гнізну в Теребовлі «носив ім'я Бартоша».
Ще один відважний воїн, який виявив мужність у Грюнвальдській битві, Іван Сушик з Романова отримав в спадкову власність два королівські села у Галицькій землі Боричівка (Boryczowka) та Вишній Зубів (Wyzny Zubow, нині Зубів) у Теребовлянському повіті.
15 липня 1730 року - митрополит Атанасій Шептицький своїм декретом проголосив чудотворною Ікону Тернопільської Божої Матері й встановив її празник на день Святого Покрова Матері Божої (14 жовтня). Свого часу у храм Різдва із Хрестовоздвиженської церкви перенесли чудотворну Ікону Тернопільської Божої Матері. Цю ікону передала храмові родина тернопільського шевця Маркевича, що мешкав над ставом. Саме у цій хаті під час Великого посту 1730-го заплакав образ Матері Божої. Церковна комісія підтвердила істинність чуда. Ікону з урочистою процесією перенесли у Надставну церкву. І тут Богородиця продовжувала плакати. Декрет Атанасія Шептицького поновлювано у 1737 і 1834 роках. Про чудесні зцілення від ікони свідчили дари вдячності. Отець Громницький прикрасив образ на знак вдячності срібними ризами. Ікона зберігається і сьогодні у церкві Різдва Христового.
15 липня 1880 року - в Тернополі народився український історик, знавець бібліотечно-архівної справи Богдан Барвінський. Автор багатьох історичних праць з історії України та Польщі, зокрема: «Історичний розвій імени українсько-руського народу», «Крайовий архів актів громадських і земських у Львові», «Жигмонт Кейстутович, великий князь литовсько-руський, 1432-1440», «Коротка історія Галичини впродовж тисячоліття, 907-1941».
15 липня 1887 року - в Бережанах народився адвокат, суддя, доктор права, громадський діяч Богдан Савчак. Помер 2 червня 1956 р. у Бистриці (Польща).
15 липня 1891 року - у Купчинцях Козівського району народився правник, офіцер Легіону УСС, військовий радянський прокурор, суддя та член президії Верховного Суду УРСР Ілля Петрович Якимишин. Розстріляний органами НКВС 3 вересня 1937 р. у м.Харкові.
15 липня 1912 року - у Чорткові народився польський режисер документального кіно, діяч культури Роман Банах. Помер 19 серпня 1966 р. у м.Варшаві (Польща).
15 липня 1920 року - відозва Галревкому “До працюючих усього світу, до урядів Соціалістичних Радянських республік і до урядів всіх капіталістичних держав”, в якій Галревком проголошувався тимчасовим урядом державної самостійної Східної Галичини. Галревком проголосив утворення Галицької соціалістичної радянської республіки з центром у Тернополі. На місцях формувалися сільські, містечкові й повітові ревкоми. Офіційними мовами визнано українську, польську і єврейську. Запроваджувались чужі для галичан радянські порядки: організовувалася примусова здача хліба, свідомі українці піддавалися терору. Фактично всі справи вирішувало військове командування.
15 липня 1933 року – помер адвокат, доктор права, співробітник державного секретаріату закордонних справ ЗУНР, дипломат УНР, громадсько-політичний діяч, уродженець зарваниці Ярослав Олесницький.
15 липня 1973 року – дияконський сан прийняв майбутній митрополит Тернопільський і Кременецький УПЦ Московського патріархату владика Сергій (Генсицький).
