25 вересня 1881 року в с.Хлопівці Гусятинського району народився громадський діяч, журналіст, діяч УСДП Омелян Миколайович Темницький. Помер 14 серпня 1918 р. у м.Одесі.
25 вересня 1905 року в с.Завалові, нині Підгаєцького району, народився археолог, доктор філософії, професор Інституту археології Єврейського університету в Єрусалимі Авігад Нахман. Помер 28 січня 1992 р. у м. Єрусалимі (Ізраїль).
25 вересня 1938 року в с. Скоморохах Тернопільського району народився археолог, мистецтвознавець, заслужений діяч мистецтв України Ігор Петрович Ґерета.
У 1962 році здобув вищу історичну освіту в Чернівецькому університеті й від того часу працював на різних наукових посадах у Тернопільському краєзнавчому музеї. У 1966 році засуджений за антирадянську діяльність, спрямовану на відновлення незалежної Української держави на п’ять років ув’язнення (умовно). До розпаду Радянського Союзу перебував під наглядом органів держбезпеки та партапарату. Незважаючи на постійне переслідування та утиски, займався науковою та громадською роботою.
І. Ґерета був одним із фундаторів та автором експозиції музеїв С. Крушельницької (1963), В. Гнатюка (1969), картинної галереї Тернопільського краєзнавчого музею (тепер — обласний художній музей, 1978), про які у видавництві «Каменяр» видав нариси (про музей В. Гнатюка спільно з О. Черемшинським). Був також засновником музею Леся Курбаса в с. Старому Скалаті (1987), ініціатором створення музеїв: патріарха Й. Сліпого в с. Заздрості, політв’язнів у казематах Тернопільського КДБ, сучасного українського мистецтва на вул. Медовій м. Тернополя. Розпочав створення першого археологічного музею-парку в с. Чернелеві-Руському Тернопільського району. У 1993—1994 роках виставка творів образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва з його збірки «Мистецтво друзів» експонувалась у містах Тернополі та Львові. Як археолог, відкрив сотні археологічних пам’яток та вів дослідження майже двадцятьох. Найбільше його досягнення — розкопки могильника черняхівської культури III—IV ст. у с. Чернелеві-Руському, який має європейське значення. Матеріали з цього могильника, а також із могильника в с. Романівці експо-нуються тепер на Міжнародній виставці в Німеччині (її подальший маршрут: Норвегія, Франція, Італія, Японія). Виступав на регіональних, всеукраїнських, всесоюзних та міжнародних наукових конференціях із питань археології, історії та мистецтвознавства. Він — співавтор трьох академічних монографій про археологічні пам’ятки Прикарпаття й Волині, видання «Художники Тернопільщини» (1994). І. Ґерета є автором та співавтором історичних нарисів про Теребовлю (1971), Бережани (1979, 1989) і Чортків (1985), а також автором видань про художників І. Хворостецького (1978), І. Марчука (1985), Я. Омеляна (1993). Опублікував близько 100 статей в енциклопедіях, збірниках та журналах України, Канади, Росії, Сербії, Словаччини, Польщі та майже 700 газетних статей і заміток. Поезії І. Ґерети опубліковані в кількох газетах і журналах лише після здобуття Україною самостійності. Був редактором та рецензентом майже двадцяти видань Інституту національного відродження України, членом редакцій та редколегій кількох збірників та журналів.
І. Ґерета вів активну громадську роботу. У 1978 році при картинній галереї заснував мистецький клуб з конспіративною назвою «Золотий вересень», який діяв до 1985 року та був згодом заборонений. У 1988 році став співзасновником першої в м. Тернополі опозиційної організації «Тернове Поле» й Товариства української мови, у 1989 pоці — товариства «Меморіал», у 1991 pоці — художньої премії імені М. Бойчука та Інституту національного відродження України, у 1992 pоці — кафедри української культури в Тернопільській вищій духовній семінарії ім. Й. Сліпого, у 1993 pоці — стипендії ім. М. Литвина для студентів-бандуристів із Тернопільщини та ін. 1989 року обраний членом проводу Тернопільської крайової організації Народного руху України, а згодом — членом її Великої ради. Він був депутатом обласної ради двох скликань, головою комісії з питань культури й духовного відродження.
Помер І. Ґерета 5 червня 2002 року. Похований у м. Тернополі.
25 вересня 1961 року помер священик, літератор, редактор, видавець, дійсний член НТШ, громадський діяч, посол сейму Польщі в 1928-1930 рр, уродженець с.Оріховці Підволочиського району Леонтій Теофанович Куницький.
25 вересня 1878 року в с. Звиняч, нині Чортківського району, народився український педагог-новатор, науковець, публіцист, видавець, громадсько-політичний і військовий діяч Михайло Миколайович Галущинський. Основоположник нової епохи національної культури — української андрагогіки; теоретик й організатор гімназійної освіти та освіти дорослих у Галичині, учитель Золочівської гімназії, директор Рогатинської української гімназії, командант легіону Українських січових стрільців, член культурно-просвітницьких товариств — НТШ, «Рідна школа», керівник і почесний член товариства «Просвіта», професор Львівського (Таємного) Українського університету, засновник-редактор журналу «Життя і знання».
Автор підручників із педагогіки «Народна освіта і виховання народу: методи й цілі», «Позашкільна освіта», праць «Національне виховання», «Українські народні бібліотеки і праця над поширенням книги».
Помер 23 вересня 1931 р. у м. Львові.
25 вересня 1993 року помер скульптор, медальєрист, член Спілки художників України, уродженець с.Сков’ятин Борщівського району Любомир Григорович Терлецький.
